Останнім часом у дітей стали частіше спостерігатися
випадки вродженої глухоти, а також втрати слуху в ранньому віці. За даними
слухового скринінгу (відбору), проведеного в пологових будинках США, вроджені
дефекти слуху зустрічаються в одного зі ста новонароджених.
Порушення
слуху у дітей –
це фізичний дефект, що приводить до зниження інтелекту і затримки
розумового розвитку. Глухота різко зменшує можливості дитини сприймати власну
мову і мова оточуючих, таким дітям важко навчитися говорити.
Як
правило, порушення слуху викликають наступні чинники:
·
Спадкова родинна глухота і
приглухуватість;
·
Інфекційні захворювання, особливо
вірусні, перенесені жінкою в період вагітності – найбільшу небезпеку
представляють краснуха, епідемічний паротит (свинка), вітряна віспа,
оперізувальний лишай;
·
Вроджені анатомічні дефекти голови
і шиї, зокрема вушної раковини, незарощення верхньої губи і твердого піднебіння
(“вовча паща”);
·
Жовтяниця новонародженого, яка
виникає в результаті резус конфлікту матері та плоду і супроводжується значним
підвищенням рівня жовчного пігменту білірубіну в крові дитини;
·
Епідемічний менінгіт (запалення
оболонок мозку);
·
Асфіксія новонародженого, який мав
показники за шкалою Апгар 0-3 бали;
·
Застосування антибіотиків для
лікування різних захворювань.
·
Різні травми зовнішнього вуха і
барабанної перетинки.
·
захворювання носа і носоглотки
можуть посприяти різних запалень у вусі. Особливо небезпечними є гострий риніт,
синусит, поліноз, викривлення носової перегородки
·
За гучних шумів, сильної вібрації,
тривалого користування навушниками з гучним звучанням.
Глухота
- це повна, або часткова нездатність чути. Полягає у неправильності предаці або
сприйнятті органом слуху звукув.
Повна глухота - це цілковита втрата слуху або таке
його пониження, при якому неможливе розбірливе сприйняття мови.
В
залежності від часу виникнення глухих дітей поділяють на:
Ранньооглухлих-
втратили слух на 1-2 році життя. Або вродженя глухота.
Пізнооглухлих-
втратили слух після 3-4 років.
Класифікація
глухих дітей:
1. Глухі
діти, які сприймають найнижчі частоти (125-150 Гц). такі діти не розрізняють
звуків мови або реагують на дуже гучний голос у самого вуха.
2. Діти,
які сприймають частоти до 500 Гц.
3. Діти,
які сприймають звуки ницької і середньої частоти (від 125 до 1000 Гц.)
4. Діти,
які сприймають звуки до 2000 Гц. Чують майже всі голосні звуки, окркмі фрази і
слова на невеликій відстані.
Класифікація
слабочуючих дітей:
Перший ступінь
- зниження слуху в мовному діапазоні не перевищує 50 дБ (не гучна розмова).
Другий ступінь
- середня втрата слуху від 50 до 70 дБ (розмова, проїзд автомобіля на відстані
до 1 метра).
Третій ступінь
- втрата слуху перевищує 70 дБ (мовленя
не розбірливе погано чує навіть у самого вуха).
Як
рано виявити хворобу?
Щоб з’ясувати як можна раніше і максимально виправити
слух, необхідна тісна взаємодія як лікарів пологових будинків і дитячих клінік
з поліклініками, так і батьків з лікарями. Важливо пам’ятати, що дітям до
високого ризику глухоти і приглухуватості потрібно ставитися особливо уважно, і
проводити їм кілька обстежень, навіть якщо попередні виявили наявність слуху –
це можуть бути і помилки, дефекти проведення і слух може страждати вже після
народження. При наявності декількох факторів ризику глухоти дитині варто
зробити позначку в картці про те, що дитина має високий ризик розвитку глухоти.
При виписці з пологового будинку і передачі дитини під спостереження
дільничного педіатра батькам будуть дані чіткі рекомендації для стеження за
слухом дитини. Звертайте увагу дільничного на перевірку слуху і необхідність
додаткових консультацій. При тривожних симптомах потрібно відразу ж звернутися
за консультацією в спеціалізований сурдологічний центр для повного
аудіологічного обстеження та раннього виявлення дефектів слуху. Це дає можливість
проведення повноцінного відповідного лікування або протезування, що допоможе
сформувати максимально повноцінне мовленнєвий та інтелектуальний розвиток.
Методи
лікування і реабілітації дітей з вадами слуху:
Після встановлення факту порушення слуху у дитини,
його подальше лікування та реабілітація визначаються набором певних чинників –
насамперед, віком, в якому було визначено порушення слуху, строком визначення
приглухуватості (відразу або з часом). Крім того, важливу роль відіграє ступінь
зниження слуху, а також оцінка потенційної можливості відновлення слуху і
залишкові слухові функції, на які можна було б спертися при лікуванні або при
педагогічної корекції. Крім того, важливі своєчасність в лікувальних заходах і
початку навчання.риблизно в однієї п’ятої частини дітей з глухотою, причини
криються в звукопровідною системі вуха (кондуктивний тип глухоти), і це
зазвичай наслідки гострих або хронічних отитів, вроджені вади розвитку вуха, як
зовнішнього, так і середнього. Сьогоднішні можливості медицини дозволяють
досить ефективно лікувати подібний тип глухоти і допомагає у відновленні
слухової функції хоча б частково. При такому вигляді приглухуватості необхідно
лікування основних захворювань, що викликають приглухуватість – отити лікують
антибактеріальними засобами нового покоління, при пороках розвитку проводять
хірургічні операції з корекції вроджених вад або придбаних травматичних чи
інших дефектів. Гірше йде справа з іншими дітьми, які зазвичай мають
сенсоневральный тип глухоти і приглухуватості, і для лікування такого типу
порушень слуху поки високоефективних засобів не знайдено.
У таких дітей самим правильним і ефективним методом
реабілітації є звернення до сурдологічний центр, так як у дітей у молодшому
віці на тлі різкого ослаблення слуху, може досить швидко втрачатися і навичка
активної мови, потім відновлювати мова буде вкрай складно і довго, потрібні
великі зусилля з боку всіх сторін. Одним з найбільш важливих і часом практично
єдиним методом лікування і реабілітації дітей з вадами слуху стає слухопротезування,
яка буде поєднуватися з тривалою і планомірної педагогічною корекцією.
Необхідність у проведенні слухопротезування буде визначатися фахівцями після
повноцінного інструментального обстеження і точного визначення виду та ступеня
приглухуватості. Протезування проводять в будь-якому віці, відразу ж після
визначення безпосередніх свідчень, у тому числі і перші ж місяці життя дитини.
Можливість чути для таких дітей – це єдиний шанс
навчитися нормально говорити і навчатися, вести нормальне і повноцінне життя в
суспільстві однолітків. Дітям підбираються слухові апарати, вони можуть бути
кишенькового типу, заушного або внутрішньовушного. У дітей найбільше поширення
отримали завушні слухові апарати, з-за простоти носіння і зручності. Особлива
складність виникає з дітьми раннього віку при їх слухопротезування, так як
вкрай складно оцінити у них ступінь слухового комфорту, вони не можуть самі
розповісти лікарю про своїх власних відчуттях. Так, якщо звук посилюється
занадто сильно, може зростати ймовірність травми внутрішнього вуха, а якщо звук
посилюється недостатньо добре – втрачається весь сенс носіння слухового
апарату. Тому, при підборі апаратів вкрай важливо, щоб дитина проходив ретельне
обстеження в сурдологічному центрі і спостерігався у фахівця.
Комментариев нет:
Отправить комментарий