Діти з олігофренією

   

Олігофренія - це форма розумового і психічного недорозвинення, що виникає внаслідок ураження ЦНС у пренатальний, натальний і постнатальний період до 3 років.

Відмінною рисою олігофренії є те, що характерні для нєї психічні розлади виникають не в результаті зниження інтелекту й інших функцій психіки, як це спостерігається при всіх інших психічних захворюваннях, а являють собою їхнє споконвічне недорозвинення.

Неправомірно порівнювати загальне психічне недорозвинення при олігофренії з віковою психічною незрілістю в дитячому віці, оскільки при наявності олігофренії  страждають саме ті психічні функції, які й забезпечують нормальне дозрівання дитячої психіки на різних вікових етапах її формування.

Характерною рисою олігофренії є наявність тотального психічного недорозвинення яке проявляється не тільки в пораженні пізнавальних інетересів і інтелектуальній діяльності, а й  недорозвиненні мислення, сприймання, моторики.

Характерні особливості:

- увага легко розсіюється і важко фіксується(переважає пасивна увага);

- пам'ять недостатня;

- порушене мовлення;

- мова формується із запізненням, часто фонетично перекручена. Порушений  граматичний склад, фрази бідні і односкладові;

- вольова сфера характеризується слабкістю спонукань і ініціативи;

- сприймання формується із запізненням. Сприймають лише зовнішні ознаки    предметів і не осмислюють внутрішні, логічні зв'язки.

           

 Класифікація олігофренії за глибиною дефекту:

1. Ідіотія - найглибший, крайній ступінь інтелектуальної недорозвиненості, природженого або набутого в ранньому дитинстві недоумства.

Ідіоти не здатні усвідомлювати оточення; Мова не  розвивається  або вкрай обмежена (до вимовляння окремих слів). Для них характерні важкі порушення моторної сфери з особливою недорозвиненістю координації рухів і цілеспрямованих рухових актів. У ідіотів дуже важко сформувати навіть найелементарніші навички самообслуговування та людської поведінки взагалі. Діти-ідіоти не підлягають шкільному навчанню, їх направляють для спостереження та догляду до спеціальних закладів системи соціального захисту населення (інвалідних будинків).

Але є окремі спостереження, коли при своєчасно розпочатій наполегливій і кваліфікованій роботі у єдності дій спеціалістів реабілітаційних центрів (медиків, педагогів, психологів) та батьків, діти-ідіоти з тяжкою розумовою відсталістю оволодівають елементарними навичками соціальної поведінки. Проте, в будь-яких випадках вони визначаються недієздатними і потребують пожиттєвої опіки.

2.Імбецильність -  більш легкий ступінь розумової відсталості.

Імбецили спроможні засвоювати деякі елементарні навички практичної та розумової діяльності, тому вони можуть оволодівати окремими нескладними (механічними) видами фізичної праці й навіть елементами грамоти (якщо імбецильність не дуже глибока).

Проте за наявності важких дефектів сприймання, пам'яті, мислення, мовленевого розвитку, які поєднуються з порушеннями емоційно-вольової сфери та моторики, практично неможливо здійснювати навчання імбецилів у допоміжних школах. Лише при порівняно найбільш збереженому інтелектуальному розвитку окремі д;іти-імбецили навчаються у спецкласах шкіл для дітей, які потребують корекції розумового розвитку, але як правило, таких дітей виховують та елементарно навчають у спеціальних дитячих будинках системи соціального захисту населення, де вдається прищепити їм нескладні навички самообслуговування і фізичної праці, а також засобами корекційної роботи сприяти певним позитивним зрушенням у розвиткові психічної та фізичної сфер. Проте надалі вони потребують постійної опіки, тому що їхні можливості до самостійного життя та трудової діяльності в суспільстві дуже обмежені. У правовому відношенні вони вважаються недієздатними і погребують опіки.

3. Дебільність - значно менш глибокий (порівняно з двома охарактеризованими вище) ступінь розумової відсталості, проте інтелектуальний дефект не дозволяє дітям-дебілам оволодівати навчальною програмою масової школи. Внаслідок яскраво вираженої недорозвиненості вищих психічних процесів у таких дітей обмежені можливості свідомого засвоєння понять, узагальнених правил, закономірностей, теоретичного матеріалу, перенесення здобутих знань у нові ситуації. Оскільки в них порушена пам'ять (особливо процес логічного запам'ятовування), обсяг навчального матеріалу, який вони можуть засвоїти, значно зменшений. Уповільненість темпу сприймання та осмислення інформації призводить до того, що дебілам треба набагато більше часу, ніж їхнім одноліткам, які розвиваються нормально, для усвідомлення знань, що їм повідомляються.

Вивчення матеріалу з будь-якої шкільної дисципліни для дебілів пов'язане з величезними труднощами. Так, оволодіваючи письмом та читанням, вони відчувають значні утруднення в розумінні зв'язків між звуком та буквою, у злитті букв у склади та слова, в розвиткові навичок вільного читання. Все це  зумовлене недорозвиненістю аналітико-синтетичної функції центральної нервової системи, порушеннями фонематичного слуху, що є характерним для дебільності. Засвоєння навіть елементарного математичного матеріалу потребує абстрагування, а оскільки ця функція мислення в дітей-дебілів порушена, вони з великими труднощами оволодівають лічбою, найпростішими лічильними операціями. Вади логічного мислення (тобто вміння послідовно встановлювати правильні зв'язки між фактами), притаманні дебілам, призводять до значних утруднень у розв'язанні арифметичних задач.

Недостатній розвиток здібностей до встановлення та розуміння часових, просторових, причинно-наслідкових зв'язків між об'єктами та явищами відчутно відбивається на засвоєнні дебілами географічного, історичного, природознавчого матеріалу.

Порушення в розвиткові моторики, дефекти пізнавальної діяльності, зниження цілеспрямованості та планомірності дій стають перешкодою при формуванні в дебілів трудових вмінь та навичок.

Лікування олігофренії

Для своєчасного виявлення у дітей різних форм олігофренії, існує єдина у всьому світі патронажна система контролю психічного і фізичного розвитку дітей від самого народження до школи. На жаль проведення лікування даного захворювання можливе лише у разі метаболічної етіології олігофренії, при якому дитині показане призначення лікарських препаратів для корекції обміну речовин, причому якість лікування напряму залежить від сприйнятливості до даного лікування організму дитини.

При інших формах олігофренії можливе проведення лише допоміжної терапії ноотропами, амінокислотами, вітамінними комплексами, препаратами для зменшення внутрішньочерепного тиску і стимуляції мозкового кровообігу.

Для компенсації олігофренічного дефекту важливе значення має трудове навчання, а також лікувально - виховні заходи. Поряд з органами охорони здоров'я, соціальної адаптації та реабілітації олігофренів велику роль відіграють допоміжні школи - інтернати, майстерні ПТУ для розумово відсталих

Для своєчасного виявлення у дітей різних форм олігофренії, існує єдина у всьому світі патронажна система контролю психічного і фізичного розвитку дітей від самого народження до школи. На жаль проведення лікування даного захворювання можливе лише у разі метаболічної етіології олігофренії, при якому дитині показане призначення лікарських препаратів для корекції обміну речовин, причому якість лікування напряму залежить від сприйнятливості до даного лікування організму дитини.